• Україна, місто Львів
  • +380 97 933 2869
  • Україна, м. Львів
  • +380 97 933 2869

Четверта поїздка на Миколая

Марк Твен

Доброта – це те, що може почути глухий і побачити сліпий.

Всім привіт, публікуємо звіт про нашу чергову поїздку з подарунками, яку ми вирішили провести до дня Святого Миколая. Цього разу нашими “підопічними” стали – Лопатинська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ст.

Лопатинська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ст.

Традиційно збір пожертв проводили в фейсбуці та через знайомих. Єдине, що відрізняло цей збір від попередніх – анонсували ми його швидше. І Ви знаєте, це дало чудовий ефект. Цього разу перед собою поставили конкретну ціль – купити великий телевізор для найменших мешканців інтернату. Звичайно і про солодке з фруктами не забували, адже уявити день Миколая без цукерки і мандаринки практично не реально. Чесно кажучи вперше ставили собі мету купити конкретну річ, тому сильно хвилювалися чи зможемо. Змогли! Ще й як змогли! В кінці поста будуть сухі цифри і статистика, а зараз спробую поділитися з Вами деякими деталями поїздки, букв знову буде багато, так що тримайтеся.

Отже почали ми збір, ще з минулого разу залишалося пару гривень, почали збирати на телевізор. Одразу добрі люди запропонували віддати свій старий ТВ, яким не користуються. Звісно що ми його забрали, проте вирішили що дітям повеземо саме новий і великий, ну а щоб добрі справи не пропали намарно, то і цій допомозі ми знайшли призначення – і старші люди з геріатричного пансіонату на Майорівці передають величезне дякую, за те що можуть спокійно подивитися улюблені шоу та передачі.

Десь коли ми вже дозбирували потрібну суму, трапилася фантастична подія, один хлопака передав на пожертву відразу 5000 грн. Це надало нашій кампанії додаткової мотивації, у нас реально “виросли” крила, і ми зрозуміли що теперішня допомога буде найкращою з усіх попередніх. Коли прикинули що ми можемо докупити солодких подаруночків, фруктів і в нас ще залишаються кошти, то ми зв’язалися з керівництвом притулку і запитали що ми можемо для них ще придбати, річ яку вони потребують але не мають можливість купити. Спочатку на тій стороні панувало певне сум’яття, але потім нас зразу засипали списком речей, які хоч і не є критично необхідними для інтернату, але суттєво покращили б життя мешканців та працівників. Тобто речі які хотілося б мати і треба б мати, але на які кошти не виділять ще довго, простіше кажучи речі які б могли отримати тільки дивом! Але для того і існує свято Миколая, щоб дива траплялися, хіба не так? І тут нам приходить друга хороша новина, фірма виробник Vinga та їх партнер компанія Brain роблять нам дуже хорошу знижку на ТВ. Тому ми вирішили що ми зможемо забезпечити навіть не одне бажання людей, а цілих два.

Зупинилися на колонках та фотоапараті. Колонки для проведення урочистих лінійок, танців, виступів, ну і щоб то все не залишилося тільки в пам’яті то добре б було ще і зберегти ці, повірте не такі часті приємні моменти в житті наших підопічних, хоча б на фото чи відео.

Отже, основний подарунок Телевізор, а з ним і кріплення – є, Колонки приїхали, Фотоапарат, хай і вживаний але в хорошому стані – найшли. Цукерки – купили (ще довго продавці Арсена на Чорновола пам’ятатимуть Олю, яка вибивала 95 коробок цукерок по одному чеку). Сусіди підкинули два ящика яблук та два кульки печива з вафельками, на шуварі докупили ящик бананів та два ящики мандаринок. Від кульків з іграшками та одягом вже тріщали кладовка та кухня. Швидше б той день Святого Миколая. До речі в останні два дні надійшло найбільше по кількості пожертв, тому не дивуйтеся, що в нас виявився такий великий залишок, з якого ми почнемо збирати наступну допомогу. Тому, що купити щось путнє ми вже не встигали, а купити щось аби потратити гроші вважали недоцільним.

І ось цей день настав, потішившись з дітьми їхніми подарунками, ми вирушили в дорогу до дітей, які такої змоги не мають. 

За рулем поки що незмінний наш водій Павлишин Михайло, штурманом поруч Остроушко Андрій, позаду межи пакунками Віктор Степанюк Юрій Посвятовський та автор цього посту Юрій Безкоровайний. Дві години дороги з заїздом в Арсен, де в останню мить ще добрі люди додали речей, і ми на місці. 

А нас вже чекають, старші учні біжать допомагати занести пакунки, менші готові вже розбирати кульки, але під пильним поглядом старших не наважуються. Але очі всіх прикуті до двох найбільших ящиків, не вже це те про що вони навіть не насмілюються подумати. Владнавши організаційні питання з керівництвом інтернату, ми приступаємо до найзахоплюючої частини нашої подорожі. Фотоапарат з короткими інструкціями вручається директору, малий телевізор (а за наші збори ми зібрали фактично три телевізора, бо ще один пан віддав невеличкий свій на добру справу) урочисто займає місце в кімнатці нянічок, які чергують по ночах, щоб скоротити такі довгі нічні години, а ми п’ятеро, а за нами все населення інтернату яке старше шести років ідемо в актовий зал. Колонки не підводять очікування всієї завмершої частини учнів і ось на весь актовий зал, а можливо навіть на пів-школи лунає весела пісенька про Миколая. 

Провівши короткий інструктаж по користуванні цією диво-технікою, ми з нашим головним подарунком вирушаємо далі, до найменших. Не думаю що керівництво до кінця вірило в те що ми приїдемо, але свою частину роботи вони зробили, кімната виділена, розетка підведена. І нехай пробачать на всі віруючі люди, за наступні рядки, але ми мали це зробити, ми почали вішати кріплення. На щастя справилися з тим швидко і без ексцесів.

Телевізор висить, чарівна флешка наповнена мультиками підключається без проблем, лунають перші звуки, і в дверях появляєються вони – маленькі хлопчики і дівчатка які заходять в кімнату і не можуть зрозуміти звідки тут взялося таке чудо. Адже раніше тут була просто біла стіна. Але навіщо їм задаватися питаннями звідки воно взялося? Вони ж вірять щиро в чудеса!! За дві хвилини імпровізований кінотеатр готовий.

Подякувавши нам двома чудовими пісеньками малюки знову розсілися по підлозі готові хоч до вечора дивитися мультики. А ми готові були мабуть вічність дивитися на них та їхню радість. Проте наступила пора повернення додому. Закінчивши всі формальні питання з адміністрацією школи, ми ні трохи не стомлені вирушили на зворотну дорогу.

А тепер цифри:

Зібрали готівкою15080 грн
Зібрали на картку7875 грн
Разом (з попереднім залишком)23450 грн

Витрати:

Телевізор,
кріплення
7300 грн
Музичний центр4763 грн
Фотоапарат,
акумулятори,
зарядний пристрій
2000 грн
Солодке 2280 грн
Фрукти1700 грн
Дорога300 грн

Залишок на наступний збір – 5107 грн.

Залишити Коментар